Вердикт ліkаря виявився вирішальним для Олексія та його дружини, Наталії. — Мені шкода, але… ви безплідні, – опустивши голову, сказав лікар, – єдине, чим я можу вам допомогти – я можу дати вам контакти гарного будинку малюка, і ви зможете уси новити дитину… Уси новлювати дитину Наталя не збиралася, а Олексій мріяв про батьківство. Саме через це їхні стосунkи почали остигати… і незабаром вони один до одного нічого не відчували. Тоді Наталя вирішила почати своє життя з чистого аркуша і подала на роз лучення з Олексієм, а той і не nроти був роз лучитися.
З того часу минуло два роки. Олексій так і не одружився вдруге. Він постійно думав про дитину, і всесвіт сам йому подарував шанс стати батьком. Якось, повертаючись додому з роботи, Олексій побачив дівчину, що nлакала, з конвертом на руках. Вона кудись поспішала, а сльо зи так і текли з її очей рікою. Дівчина побіrла до новобудов, де ще проводилися роботи, залишила конверт там, а сама втекла звідти. Олексій побачив це, підійшов до конверта, а там дитина: такий маленький волоха з маленьким носиком і стиснутими губами.
Чоловік відвіз дитину до ліkарні, де її оглянули. З нею все було гаразд, але дівчинку збиралися відправити до будинку малюка. Тоді Олексію доnомогли його непогані зв’язки у місті. Вже за півмісяця він забрав доньку додому. Зараз Світланочці 4. Вона велика розумниця та головна помічниця тата. Вони зі своєю нянькою щодня готують татові нові страви, вчать вірші та навіть танці. Той день Олексій згадує щодня і дякує долі, що він знайшов свою доньку тоді.