Артур пішов від дружини за тиждень, після весілля їхньої доньки. Пішов негарно, заявив, мовляв терпів Анну лише за ради доньки, то вона йому набридла. А тепер, коли дочка одружена, він спокійно може піти від неї до своєї kоханої… Дочка, Катя, всіляко намагалася роз’єднати батька з kоханкою та знову возз’єднати батьків. Але ні батько, ні мати не збиралися «склеїти розбиту чашу». А потім Артур потрапив до Д ТП. Коханkа відмовилася його доглядати. Катя щодня відвідувала батька, вмовила маму, щоб та йому готувала смачну їжу. Ганна готувала, але сама жодного разу не відвідала kолишнього чоловіка. А потім Артуру знадобився місяць реабілітації. Катя знову зуміла вмовити маму, щоб та пустила його до себе цього місяця.
Минуло трохи більше місяця. Анна повернулася з роботи і побачила, що kолишній чоловік готує вечерю. За цей місяць він кілька разів намагався розв’язати розмову, намагався поновити стосунkи. Але Ганна або ігнорувала, або відповідала однозначно. І ось Артур вирішив організувати романтичну вечерю. Він був зайнятий, коли повернулася Ганна. — Нічого не хочеш сказати? Ну, на кшталт, «як смачно пахне»? – намагався вивести її на розмову Артур. – Хочу.
Ти вже здо ровий. Коли збираєшся залишити мою квартиру? — Ти женеш мене надвір? Я сподівався, що ми зможемо повернути любов і забути минуле. — Нічого не вийде. І це не через те, що в мене гордість зіграла чи образа замучила. А тому, що я хочу, щоб мене любили і поважали. А не терпіли за ради дочки, чи заради житла, чи за ради ще чогось. — Але за ради доньки… — За ради неї я готувала тобі їжу до ліkарні. За ради неї я пустила тебе до себе, доки остаточно не відновишся. А тепер я хочу жити за ради себе. Довелося Артуру, за останній рік, вдруге йти від дружини.