Ми з чоловіком давно мріяли про власну квартиру. Ми наполегливо працювали сім років, заощаджуючи на всьому, що могли — від відпочинку до одягу, щоб це сталося. Нарешті настав день «Х», і ми з радістю переїхали до нашого нового будинку. Моєму щастю не було меж! Першого дня ми влаштували новосілля для наших друзів та родичів. Всі хвалили нас і бажали добра, крім сестри мого чоловіка Олі, яка жила в селі і пообіцяла заглянути до нас пізніше. Моя свекруха, до речі, того дня залишилася ночувати. Наступного дня вона похвалила нашу квартиру і відзначила, як добре, що ми маємо три кімнати, мовляв, будинок підходить для розміщення членів сім’ї.
Я вже тоді запідозрила недобре, але ще не розуміла, до чого мені слід було готуватися . Через тиждень до нас приїхала сестра чоловіка з трьома дітьми, і ми були вражені кількістю багажу, який вони привезли із собою. Чоловік жар тома запитав, чи не переїжджають вони до нас, але Ольга відповіла, що майже переїжджають. Вона сказала, що цього літа до нашого міста переїдуть її близнюки, і добре, що у нас є квартира, тож їй не доведеться турбуватися про те, де зупинитися, коли вони переїдуть сюди. Чоловік обурився і сказав, що ми не плануємо приймати гостей.
Ольга стверджувала, що вони не чужі і можуть навіть nлатити квартnлату, але чоловік наполягав, щоб її доньки зупинилися у гуртожитку, або Ольга зняла їм квартиру, коли вона була спроможна nлатити. Чоловік також нагадав їй, що в нас незабаром народиться дитина, і сім’я – це одне, а родичі – зовсім інше. Ольга образилася і звинуватила чоловіка у тому, що він не вважає її своєю родиною. Вона погрожувала, що він пошkодує про своє рішення. Наступного дня до нас прийшла свекруха і накричала на чоловіка, що він черствий і жадібний. Вона пригрозила зректися його, якщо він не передумає дозволити її онукам залишитися з нами. Однак чоловік стояв твердо, і після цього родичі не розмовляли з нами майже місяць. Незважаючи на плітки, ми не змінили свого рішення не пускати родичів до себе. Я вважаю, що ми зробили правильний вибір.