У мене така проблема, я не можу знайти няньку для своєї Мілашки. Міла – це моя донька. Їй два роки, вона в мене дуже рухлива і водночас спокійна дівчинка. Коли я була ваrітна, всі бігали довкола мене і чекали, коли вона наро диться. Але після nологів вона стала нікому не потрібна, крім нас — батьків. У нас іпотека, спочатку чоловік працював за двох. Зараз, коли Мілашці два роки, я теж вирішила вийти на роботу. Доньку не було з ким залишити. У нас були няньки, ми вже змінили трьох за цей час. Перша лазила по шафах, друга вкрала у мене парфуми, третя зникла в самий невідповідний момент і навіть не попередила, що не вийде на роботу.
Ми тоді з чоловіком збиралися на роботу, чекали, коли прийде няня. Чоловік уже стояв надворі, грів машину, а няньки все не було. Я її телефон розірвала своїми дзвінками, а вона мені смс-ку надіслала тільки: «я не прийду». Мені тоді не було з ким залишити свою дочку. Єдина людина, на яку я могла розраховувати, була моя бабуся. Я тоді подзвонила їй: -Бабуся, виручай! З цього дня моя бабуся нас рятує, поки я шукаю нам гарну няню та працюю. Так, бабуся моя вже старенька, їй уже 75. Вона повільно ходить, звичайно, вже не бігає. Тому на вулицю вона з Мілою не ходить: боїться, що не встигне за нею. Чому я не звернулася до мами?
Мама у мене молода, їй ще 40-а немає. Вони з батьком весь тиждень працюють, так що у вихідні я її не чіпаю; мама любить театр. А зі свекрухою мені не пощастило. Їй 50 не працює. Гуляє цілими днями ресторанами, кафе, театрами з подругами. Свекруха мені ще за ваrітності сказала, щоб я на неї не розраховувала: -Ти Дивись мені. Народиш, мені не дзвони. Я з твоєю дитиною сидіти не збираюся. Це ваші турботи. Викручуйте самі. Наймайте нянь. Ось тому я з нею не спілкуюсь. Я їй не забороняю з онукою бачитися, але вона й сама не виявляє інтересу до Міли. Тому моя дитина зараз сидить із прабабусею: іншого варіанту у нас немає.